Грушевського

Ukrainian

З протистояння на Грушевського 19-го січня в Україні розпочалась гаряча фаза Революції гідності.

Цей день вже охрестили «Кривавим Водохрещем». Вранці на Майдані вкотре зібралось багатотисячне Віче. Тепер до попередніх вимог протестувальників додалась вимога скасувати диктаторські закони, прийняті 16-го січня. Невдоволені відсутністю чіткого плану дій учасники Віча освистали виступи лідерів опозиції й наполягали, щоб ті визначились нарешті з єдиним лідером та перейшли до більш рішучих дій.

Після того як лідер «Батьківщини» Арсеній Яценюк оголосив: «Тут є лідер. Це український народ», частина людей, розчарованих млявістю й нерішучістю трійки опозиціонерів і відсутністю поступок з боку влади, рушила в напрямку до Верховної Ради аби висловити протест там. Шлях пролягав вулицею Грушевського.

Там, за 300 метрів від Кабміну і за 400 метрів від парламенту, безпосередньо біля входу до стадіону «Динамо» дорогу мирній ході перегородив загін спецпризначенців «Беркуту» та солдати-строковики Внутрішніх військ, вантажівки, автобуси.

Близько 15 години радикально налаштована група з «Правого сектору» спробувала прорвати кордон охорони до урядового кварталу.Унаслідок сутичок, в яких зазнали поранень і пошкоджень чимало протестувальників, було підпалено автобус «Беркуту», а самих бійців цього підрозділу закидали камінням і петардами. Спецпризначенці, попри мінусову температуру повітря, застосували спецзасоби, водомет і сльозогіний газ. Під час протистояння на вулиці Грушевського було поранено також опозиційного депутата, коменданта Майдану Андрія Парубія.

За повідомленнями столичних медиків, станом на 20:00 неділі по медичну допомогу звернулися 24 постраждалих під час сутичок. З них трьох було ушпиталено, у двох були рвані рани, у третього — перелом руки. Своєю чергою, у МВС повідомили про більш ніж 70 постраждалих правоохоронців, з яких 40 були ушпиталені.

Лідери «Свободи» Олег Тягнибок та «Батьківщини» Арсеній Яценюк спочатку назвали ініціаторів ходи до Верховної Ради «провокаторами», а Віталій Кличко відправився до Межигір’я вимагати зустрічі з президентом, щоб Янукович наказав відвести з Грушевського «Беркут». Янукович заявив про ніби то готовність розпочати переговори з представниками опозиції для врегулювання ситуації.

В понеділок, 20 січня, він ініціював створення «антикризової» комісії з представників своєї адміністрації, Кабміну та представників опозиції. Цю справу Янукович доручив очолити Клюєву – людині, яку вважають причетною до розгону Майдану 30 листопада. Протестуючі та експерти відразу заявили, що влада у такий спосіб затягувала час, аби зібрати у Києві більше службовців з регіонів.

В цей час активісти у Львові та Івано-Франківську блокували бази спецпідрозділів «Беркуту» аби не допустити їх відправку до Києва.

Тим часом всю ніч біля стадіону «Динамо» «беркутів ці» вели обстріл нашвидкуруч споруджених протестувальниками барикад снарядами із сльозогінним газом та світло-шумовими гранати, водомети постійно лили воду, перетворюючи вулицю Грушевського та європейську площу на суцільну ковзанку.

В ніч з 19-го на 20-те внаслідок прицільної стрільби гумовими кулями декілька мітингувальників зазнали важких поранень. Ушпиталеного Юрія Вербицького було викрадено «невідомими особами», а 22 січня його знівечене тортурами бездиханне тіло знайшли поблизу села Гнідин Бориспільського району. Офіційною причиною смерті влада назвала … переохолодження.

В ніч з 20 на 21 січня продовжувались зіткнення, в результаті яких мітингувальники були дещо відтіснені від барикад, але на ранок їм вдалось повернути втрачене. Силове протистояння було призупинене, в тому числі чотирма священиками, які стали своєрідною розподільчою смугою між протестувальниками та спецпідрозділами

20 січня «українське питання» обговорювала Рада ЄС. Політики закликали українську владу та опозицію до діалогу заради подолання політичної кризи. Висновки Ради оприлюднило Представництво ЄС в Україні.

22 січня – День Соборності України. Перші жертви протистояння

Близько 8 ранку 22 січня, в день Соборності України, «Беркут» навально атакував оборонців барикад на Грушевського й інших беззбройних протестувальників, демонтуючи при цьому барикади й калічачи та затримуючи людей. За півгодини протестувальники перейшли в контратаку і відновили статус-кво; силовики відступили за лінію спалених автобусів. Внаслідок атаки «Беркуту» близько 200 протестувальників було поранено, було вбито 20-річного українця вірменського походження з Дніпропетровщини,охоронця євромайдану Сергія Нігояна. Одне з кульових поранень він отримав в шию, ще одне - в голову. Від прямого влучення кулі в серце загинув також білорус Михайло Жизнєвський. Пізніше лікарі, які працюють на вул. Грушевського, повідомили, що у загиблих можна було чітко визначити поранення від вогнепальної зброї. Під час штурму отримав важкі поранення у легені, гранатою було відірвано кисть руки Сеник Роману, який помер у лікарні 25 січня.

О 10-й ранку беззбройні протестувальники, незважаючи на обстріл з боку спецпідрозділів, вийшли на нейтральну зону і спробували, щоправда безрезультатно, провести переговори з військовиками. За час перемир'я за декілька метрів попереду основної барикади протестанти збудували зі снігу та автопокришок ще одну невелику барикаду. Близько 11-ї години спецпідрозділи розпочали масований наступ і відтіснили протестувальників аж до Європейської площі. У другій половині дня майданівці відтіснили їх на попередні позиції. У силовиків цього дня до арсеналу засобів боротьби з протестувальниками додався бронетранспортер.

За повідомленням Інституту масової інформації, на вулиці Грушевського протягом 19-22 січня зазнали травм 42 журналісти. Судячи з поранень – в очі та ноги – стрільба по людях у помаранчевих жилетах і касках з написом «Преса» велась прицільно. Також постраждали близько 30-ти медиків; «Беркут» розгромив медпункт, облаштований у Парламентській бібліотеці на Грушевського.

Цього ж дня, близько 14-ї години, розпочалася зустріч Януковича з лідерами парламентської опозиції. Тим часом містом в супроводі міліції вештались зграї так званих «тітушок», озброєних палицями та холодною зброєю. Частину з них кияни затримали й доставили на Майдан, де продемонстрували їх журналістам.

23 січня

На Грушевського перебувають близько 5 тисяч протестувальників. Між ними і силовиками зберігається перемир’я. Завдяки цьому мітингувальники встановили чотири нові барикади, укріпили першу лінію барикад, що складається зі спаленої спецтехніки біля пам’ятника Валерію Лобановському праворуч від входу до стадіону «Динамо». Звели барикаду в безпосередній близькості до першої, що розміщується навпроти стадіону «Динамо». Барикада заввишки понад 2 метри також постала біля Інституту української мови Національної академії наук України (будинок №4 на вулиці Грушевського), було добудовано барикаду навпроти готелю «Дніпро».

Цього дня почесний консул Україні в Люксембурзі Клоуд Раду та почесний консул України в Познані Вітольд Хоровський на знак протесту каральних акцій української офіційної влади проти протестувальників написали заяви про відставку із займаних посад.

У США у відповідь на дії Януковича проти людей на Майдані запровадили, як повідомило Посольство США в Україні, санкції проти окремих українських високопосадовців. У посольстві наголосили, що оскільки "візові справи за законами США є конфіденційними, ми не можемо коментувати індивідуальні випадки".

24 січня

Після 21.00 силове протистояння між протестуючими та спецпризначенцями відновилося. Причиною цього стали постріли гумовими кулями з боку силовиків, одна з яких влучила в активіста. У відповідь у бік правоохоронців полетіло каміння, петарди та «коктейлі Молотова». Барикади з автомобільних шин знову запалали. «Беркут» та солдати Внутрішніх військ у відповідь закидали протестувальників світлошумовими гранатами та обстріляли гумовими кулями. В той же час представники МВС заперечили факт застосування зброї, а провину за порушення перемир'я поклали на протестуючих

25 січня

Вранці сутички припинилися. Один з активістів пішов на перемовини з правоохоронцями. Також між активістами та спецпризначенцями знову стали священики. Вранці представники групи «Спільна справа» зайняли будівлю Міністерство енергетики на розі вулиць Хрещатик та Прорізна.

Штурм Українського дому в ніч з 25 на 26 січня

В ніч з 25 на 26 січня ареною протистояння між мітингувальниками Євромайдану та силовиками став Український дім. Після того, як стало відомо, що до Українського дому проникли декілька сотень військовиків (це становило серйозну загрозу для оборонців барикад на Грушевського, адже постала реальна загроза зазнати удару з тилу), значна кількість протестувальників зібралася біля будівлі. Були зведені барикади й після відмови силовиків добровільно залишити Український дім розпочалися облога, а згодом і штурм будівлі. Близько 4 год. ранку силовики, які виявились курсантами Внутрішніх військ, покинули приміщення.

За словами активіста Євромайдану Зоряна Шкіряка, півторамісячне перебування силовиків в приміщенні Українського дому негативно позначилось на будівлі: «4 і 5 поверхи просто перетворені на вигрібну яму. Все розкидане, зламані меблі, всюди бруд, сміття, порожні пляшки, недопалки». Також були зірвані пломби зі складів з музейними цінностями. На даху Українського дому було виявлено порожні гільзи та набої, придатні до автомата АК карабіна СКС.

Станом на 26 грудня міліція затримала 116 осіб за підозрою «у причетності до масових заворушень» у центрі Києва.

27 січня Державна санітарно-епідеміологічна служба у місті Києві після проведення лабораторних досліджень на вулиці Грушевського заявила про нібито перевищення у 2-4 рази в повітрі вмісту шкідливих речовин унаслідок спалювання протестувальниками гумових шин.

Цього ж дня лідер «Батьківщини» Арсеній Яценюк остаточно відмовився від пропозиції Януковича від 25 січня очолити уряд, а лідер «Удару» Віталій Кличко - від посади віце-прем'єр-міністра з гуманітарних питань.

На Майдані штаб Національного супротиву оголосив на 28 грудня мобілізацію задля підтримки депутатів, котрі повинні були у Верховній Раді домагатися скасування «диктаторських законів». У вівторок, 28 січня, Верховна Рада скасувала 9 з 12 законів, ухвалених 16 січня. Вранці цього дня заяву по відставку написав Микола Азаров.

Натомість голосами депутатів – представників Партії регіонів, комуністів та окремих позафракційних було прийнято закон, авторство якого взяв на себе представник Януковича у Верховній Раді Юрій Мірошниченко, і який Майдан та опозиція відразу назвали «законом про заручників». Закон передбачає звільнення арештованих взамін на звільнення урядових будівель. На виконання закону відведено 15 днів. Закон набрав чинності 2 лютого.

28 січня парламентська асамблея Ради Європи заявила, що може призупинити повноваження України в Страсбурзі у разі силового розгону владою Євромайдану.

29 січня представники «Всеукраїнського об’єднання «Майдан» на зустрічі з представниками Європарламенту, які прибули до Києва, порушили перед єврочиновниками питання про запровадження персональних санкцій проти Януковича і його оточення.

30-го січня Державний секретар США Джон Керрі наголосив, що в США стурбовані повідомленнями про порушення в Україні прав людини, зникнення, катування та вбивства людей. 
Дж. Керрі також повідомив лідерам української опозиції, що США домагаються, щоб влада України створила юридичну комісію для розслідування цих злочинів і притягнення винних до відповідальності.

Станом на 31 січня семеро медиків Євромайдану, які надавали пораненим допомогу на Грушевського, зазнали поранень, одного утримують у слідчому ізоляторі. Про це заявив координатор майданівської медичної служби Олег Мусій. Деякі постраждалі лікарі переконані, що вони не випадково стали мішенями для правоохоронців. Вони називають агресію проти своїх колег злочином проти людяності, який підпадає під юрисдикцію Гаазького міжнародного трибуналу.

Наразі на місці подій зберігається хистке перемир’я. Через сильні морози активістів на Майдані та на вулиці Грушевського поменшало. Серед силовиків зафіксовані випадки обмороження, багатьох госпіталізовано.

1 лютого на вулиці Грушевського протестувальники встановили величезний екран, щоб інформувати силовиків та солдатів-строковиків про події в країні і вимоги Майдану. На думку майданівців, силовики не мають об’єктивної і різнобічної інформації про ситуацію в країні та причини протестів. На їхню думку, керівництво силовиків постійно дезінформує своїх підлеглих з метою виправдати застосування сили проти мирних протестувальників.